**************************

                     1.

Минає день, яких агато.

Надвечір Танцю вклала мати

у ліжечко: "Час спати, доню!

Складай, під щочку, дві долоні;

блакитні очка прикривай;

під колискову засинай."

Маленька Танця, сплющів очі,

під колискову, спать не хоче.

Хоч спів матусі дуже гарний,

обидві крають час свій марно. -

Бо, Танця, все ж таки, не спить -

чека на Птаха; той летить.

На підвіконце сів Пташина.

У ліжечку чека дитина.

Та, тільки но - за двері мати,

Птах тут, як тут - розповідати

новеньку казку починає.

Щаслива Танця завмирає.

"Як молодий був - мандрував.

Куди я тільки, не літав!

Є на Землі такий куточок,

/ там побував лише разочок/,

але ж і досі пам'ятаю 

я дивовижність того краю. -

Природа гарна! - Вічне літо.

Земля, веселкою, мов, вмита!

Там Сонце світить, зігріває.

Назвати місце можна "раєм".

Там люди дивнії живуть.

Куточок той, Русина, звуть.

Мені, там, птах розповідав:

не завжди, той куточок мав

природу гарну, люд прекрасний -

стрункой статури, погляд ясний;

очей небесную блакить...."

Ось, раптом, Птах замовк, на мить.

Тетянка жмурить свої очі,

а у вікні вже - погляд ночі.

Птах буркотить, та бубонить....

Цікава казка - час летить.

Розповіда Птах далі казку.

Малеча, слухайте, будь ласка. -

                    2.

"У тім краю був час такий, 

блукав, по нім, народ: брудний,

голодний, змучений, нещасний.

А керував народом: власний,

хитрющій, жадібний король.

Лише виконував він роль:

"вождя" нещасного народу,

але ж, сам жив - собі в угоду.

Не знали: хто він, звідкіля.

Занедбана була земля;

вода у річках забруднилась;

тепер, в ній риба не водилась.

Занедбані міста і села.

Та, не було до цього "дєла"

ні королю, ні його свиті.

І не найшлось нікого в світі,

щоби подбати про народ.

Був в свиті тій, один урод:

закони різні видавав,

з яких, народ всього лишав.

Та, найстрашніше, що зробив:

малят, народжених  губив. -

Дитинка, тільки  народилась,

їй "мари  щепленя" робилось.

Жила дитиночка, зростала,

та нездоровий вигляд мала.

І так: усі - усі малята ...

Зростали хлопчики й дівчата -

зростало нове покоління

рабів покорних, без сумління.

Для діток царської  еліти,

народ рабів, мав все робити!

Та їншої, не знав "раб" долі;

не знав, що жити мав на волі!

Він думав, що на все життя -

є раб! - Так й шов до небуття.

                  3.

Щоби раби не зрозуміли,

що їх  свідомість підмінили,

еліти Хитрість приказала:

щоби людина вірить мала

у "Невідомого" когось ...

Народ дурити, тим, вдалось. -

Лякали блискавкою, громом;

брехали: "То є Невідомий!

То Він на Землю посилає

свій "божий" гнів, яким лякає. -

Народ , "невірний" буде вбитий,

якщо не буде він ходити

до церкви, вірити... в Христа,

що мертвого зняли з креста;

так він помер, потім "воскрес",

та, від "євреєв - до небес

піднявся й птахом полетів"....

Легендою, король хотів

народ русинів, до покори

привести, згідно з книги "Мори",

русина - "гой"- єм називали. -

Усі русини постраждали.

Народ русинів мирним був,

виконував усе, що чув,

з приказів хитрої "єліти",

котра уміла їх дурити:

то "десятина", то "налоги".... -

"елітні" всі жили, мов боги!

Роки минали і століття....

Русинів три тисячоліття

тримали, як рабів, голоту;

примушували до роботи -

тяжкої праці, та брудної,

нащадки "Еви з рая", Ноя....

Душа, мов сонячна дитина -

з народу, в кожного русина,

була відкрита, чиста, світла

і до  усих привітна.

Але, страждав народ  у віках."-

Розповідає далі Птах:

"В серцях, омріяну свободу

чекали люди русів роду;

чекали на свого Вождя, 

мов та пустеля жде доща.

                  4.

В одній сім'ї, серед русинів,

Даринка народила сина. -

...../  Далі буде /

*******   / 16.07.2013 р. /

*